"Якщо бажаєш випити-випий, а якщо не бажаєш, пересиливши себе і все одно випий". Ось за таким принципом я волочив сам себе на риболовлю. Скільки можна працювати. І ось, поїхав. З ночівлею.
Перший день пройшов примітно, наловив цілу сітку дрібниці і ввечері влаштував собі рибний день, точніше рибний вечір. Вуха, горілочка, в чисто терапевтичних дозах. Терапевт прописав багато. Коротше кажучи-класно.
На наступний день свято рибної ловлі був продовжений. Сонце, вітер, проти вузької протоки, де я і рибалю, торохтить трактор. Сіє не те кукурудзу, не те коноплю. грюкають.
Грюкають? Підняв очі і побачив. На мене перла гроза. Важка, імлиста і малогабаритна. Перла неминуче, як Світова революція.
І все-таки ми з нею розминулися. Як відомо маленькі грози не переходять повноводні річки поки не наберуть чинності. Ось і ця зробила пірует по закруті Ками і пішла в сторону. Але краєм зачепила. Шквалистий вітер, в’язи наді мною шуміли, гнулися і скрипіли. І раптом все затихло. Тільки незрозумілий наростаючий гул. Навпроти мене заглох трактор. Зловив погляд пілота боліда на гусеницях, глянув туди ж і обімлів.
На кромці берега, піднімаючи дрібне сміття, практично невидимо крутилося щось. Потім стрімко звужуючись повітря загус, сповз у воду і переді мною у всій красі став смерч. У поперечнику біля основи не більше 30-40 см .. Вузька перевернута воронка води, мулу і бруду стрімко росла, хвіст звивався все вище і вище, стоншується. Шалений обертання затягувало в височінь гілки, сміття і викидало тісніше на рівні крон дерев.
Перша думка: "пора змиватися". Але куди? І як? Поки опустиш все в машинку. А до нього метрів 30, не більше. Але смерч пішов через протоку, прямо на мирного селянина в сталевий будці. Напившись води смерч поважчав, став нижче і абсолютно втратив прозорість. Пройшовши протоку він прямо влучив у вербу. Це треба було бачити! Як протипіхотна міна вибухнула. Дерево дослівно порвало на саджанці. Пройшовши ще трошки смерч тихо і мирно потух, пропав, обрушивши на землю масу набраної води. Ось так.
Я бачив колись наслідки урагану в селі Шилово, коли будиночки наліво, а покрівлі направо, але ніколи не думав, що побачу подібне на власні очі. Звичайно ж це був не північноамериканський торнадо, та й загрози він мало уявляв. Так, смерчик, дрібнота. І все-таки, вражає.